- блукання
- -я, с.1) Дія за знач. блукати.2) Непостійність, хитання (у поглядах і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
блукання
Смотреть что такое "блукання" в других словарях:
блукання — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
агасфер — а, ч. 1) Персонаж середньовічної християнської легенди, який був приречений Богом на вічне блукання по світу; Вічний жид . 2) перен. Людина, яка блукає все життя, не знаходячи собі пристановища … Український тлумачний словник
блуд — I у, ч., заст. Статева розпуста. II у, ч., діал. 1) Неправильна, помилкова дія, думка, помилкове твердження; помилка. 2) Блукання … Український тлумачний словник
блуканина — и, ж., розм. Безперервне або довгочасне блукання. || Постійні роз їзди; мандри … Український тлумачний словник
блуканка — и, ж., діал. Блукання … Український тлумачний словник
дромоманія — ї, ж. Нездоланне прагнення до безцільного блукання, зміни місць, бродяжництва … Український тлумачний словник
мандрівка — и, ж. Переміщення за допомогою транспорту або пішки, звичайно далеко за межі постійного місцеперебування; подорож. || Постійна зміна місцеперебування; блукання (у 1 знач.) … Український тлумачний словник
одіссея — ї, ж., книжн. Тривалі мандри чи блукання з різними пригодами; від назви однойменної поеми напівлегендарного давньогрецького поета Гомера (6 ст. до н. е.) … Український тлумачний словник
скитальство — а, с., рідко. Безперервне або довгочасне блукання, поневіряння … Український тлумачний словник
скитки — ток, мн., розм., заст. Блукання. •• Піти/ у ски/тки блукати, зазвичай жебракуючи … Український тлумачний словник
